Спогади про воєнні лихоліття, спалення хати, знос хуторів, руйнування церкви та колгоспну працю.

Маргарита: Доброго дня. Мене звати Маргарита. Я студентка Дрогобицького державного педагогічного університету і працюю в межах проєкту «Карта пам'яті», який документує історію зниклих і переселених поселень цієї громади. Проєкт підтримано фондом Gerda Henkel Stiftung. Я хотіла би записати нашу розмову на диктофон або камеру. Це допоможе точно зберегти вашу розповідь. Записи подальшого використання матеріалів відбуваються лише за вашою письмовою згодою, яку ми зараз оформимо. Ви в будь-який момент можете попросити зупинити запис,пропустити питання або відкликати згоду пізніше. Так, що ви пам'ятаєте в загальному про село, яке воно було раніше? Володимир Серафимович: Ну а що що село раніше було? Село було... Тважи до до війни як село.Асфальту не було, такого ніде болота то. О, на весні по коліна води. От. Ну так в селі. Маргарита: А як же ви тоді рятувались, якщо тут було по коліна болото? Володимир Серафимович: Як? Ну тут більш машин не було. Тільки підводами їхали. А підводою проїдеш. Маргарита: Добре. А загалом, як тут життя вибудовувалось? Ну от протягом вашого дитинства,наприклад? Володимир Серафимович: Не дай бог дітям вам такого бачити, як я прожив. Маргарита: Могли б трішки детальніше, можливо, розповісти про цей період? Володимир Серафимович: Я ходив за по жебри за хлібом, просив хліба. З дитинства вже мав 12 років — бидло пас. О, за рублі щоб прохарчуватися, сім'ю прогодувати. Маргарита: А от з освітою у вас як тоді було? Володимир Серафимович: Ну, якась освіта в мене була. Як перестав бидло пасти, на зиму ходжу,навесні ще не закінчив школу, а вже знов пішов. Маргарита: А от яка у вас худоба була в господарстві? Володимир Серафимович: В господарстві? Корова одна була. Маргарита: І все? Володимир Серафимович: Да. Потім в нас колись в нас було господарство, в нас було десь корови 15.От, і у вас 30. Маргарита: Дві пари коней. Володимир Серафимович: Німець як прийшов, забрав геть все. Мілена: А чому він прийшов і забрав? Володимир Серафимович: Ну чого? Тоді забірав німець, куди бо він для солдати, для воїнів харчуватись. Мілена: А що вони тут робили, ці воїни? Володимир Серафимович: Вони воювали, вони тут во стояли, во тут. Маргарита: А пам'ятаєте щось, ну про цих військових, або, можливо, з нашої сторони хтось теж був там з розряду УПА? Володимир Серафимович: То не не скажу, не пам'ятаю. Не бачив вообще. То то, що не бачив, то не бачив. Маргарита: Добре, а німці які сюди приходили? Ну, окрім того, що вони забрали худобу, вони ще щось робили тут? Володимир Серафимович: Вони не то худобу забрали, людей забирали заб у Польщу, в Німеччину. Маргарита: А яка мета з цього була? Володимир Серафимович: Ну працювати. Німеччини. Маргарита: А, ну, нащо працювати в плані, ну там військова частина, можливо, теж збирати якісь, не знаю, харчі умовні? Володимир Серафимович: Ні харчі, в Німеччину працювати на німців. Мілена: А в чим може? І забирали те і розсилали по німцях. Володимир Серафимович: О. І вони працювали там по по городах, все. По полях німці працювали. Мілена: А де потім ділись ці люди після закінчення? Володимир Серафимович: А во як почалися вже і наші зайшли в Свободили, то їх і освободили. Вони вже поприйшли, то ще платили їм по на польські злоті. Не польські, а німецьке там якесь щось таке.О. То платили за те. Маргарита: А можливо ви знаєте от людей, які повернулись, чим розказували якось, ну, про тих, хто повернувся звідтам? Володимир Серафимович: Ну сказали працювали крепко, їсти не кормили. До та щоб кормили досити, єхати йшов кормили. А є такий, що не кормили, каже. Розказували тут. Маргарита: А можливо ще когось там відсилали, ні тільки в Німеччину, наприклад в Сибір? От було таке? Володимир Серафимович: В Сибір мій дядько був в Сибірі. Маргарита: Ого, можете розповісти, що він? Володимир Серафимович: А що я розповіду? Ніхто і не буде воювати. О. Понімаєш, то його забрали на Сибір. О. Там от був робив. Мілена: А він повернувся? А він повернувся сюди потім? Володимир Серафимович: А? Мілена: Він після Сибіру сюди повернувся? Володимир Серафимович: Повернувся. Маргарита: Ну, а якось це вплинуло на, скажімо, моральний стан? Володимир Серафимович: Ну то що тоді за що-небудь плінуло. Тоді два колошка зберуть три, три хай тебе злаплять. О. І на Сибір. Маргарита: А були в вас, от наприклад, якщо повертати знову ж таки до теми школа, освіти, у вас були вчителі з Сибіру, яких сюди висилали? Володимир Серафимович: Ні, не було. Маргарита: Тільки місцеві? Володимир Серафимович: Тільки місцеві. Мілена: А от яке було відношення вчителів до дітей? Володимир Серафимович: Я б не сказав би, що погане було, непогане було. Маргарита: Добре, а можливо ще якісь тут були, ну, скажімо, етнічні групи, типу, не тільки німці там, я не знаю, голендери, поляки, можливо євреї, ще хтось от? Володимир Серафимович: Поляки поляки тільки хати їздили, поліли. Маргарита: Нашу? Володимир Серафимович: Ну нашу, от їм так треба було. Мілена: Німці хтось сказав так робити чи це було їхнє особисте бажання? Володимир Серафимович: То є в музеї по було. Ну то в мене в мене то хату спалили в німецькій формі вони були, але то поляки, я б його зараз познав би. То поляка. То поляки були. Мілена: А як ви жили після того, як вони вам хату спалили? Володимир Серафимович: Ну хату от а що хати тоді соломою хата крита була, що запалка підставив і послав. Маргарита: Жах. Володимир Серафимович: То не то, що тепер каже. Маргарита: А от де ви потім почали жити, от вашу хату спалили і куди ви переїхали, можливо? Володимир Серафимович: А не переїхали, ми на місці були такі. Там таку буру построїли. І там і жили. Маргарита: А це приблизно який період, ну там в роках саме? Володимир Серафимович: То десь в 48 році. Маргарита: Ага. Добре. Володимир Серафимович: Бо в 48 році вже колгосп нарився, ганяли в колгосп. Ганяли. Маргарита: Ну, а кого ганяли там всіх? Володимир Серафимович: Всіх. Всіх, хтось. Мілена: А були люди, які, ну, не погоджувалися якісь? Володимир Серафимович: Все рівно. То тримали по судках, по двоє, понімаєш, це в любовний там в тому, в камері. Маргарита: Ого. І після того вони вже погоджувались? Володимир Серафимович: Ну а де дінешся? Мілена: А ви працювали в колгоспі? Володимир Серафимович: Я з дитинства. В мене в колгоспі більш 44 роки. Маргарита: Ого. Мілена: А що ви там робили в колгоспах? Володимир Серафимович: Все. Мілена: Ну от, наприклад? Володимир Серафимович: І худоба пас, і вовчки пас. Маргарита: О. Володимир Серафимович: Що не не приходилося. Мілена: А от можете розповісти, як пройшло ваше дитинство? Володимир Серафимович: Та яке моє дитинство пройшло? Як воно? Я ж кажу. Мілена: Ну, можливо, забавки якісь у вас були? Ну не просто ж ви сиділи постійно війна, війна, війна,можливо ви чимось себе розважали, все-таки діти були? Володимир Серафимович: Ну чим розважалися? Боже, боже, який раз отут. То зараз така розкіш розважається. Мілена: А от яка тут була релігія? Маргарита: Чи була вона взагалі? Володимир Серафимович: Ну церква була в нас. Мілена: А яка? Володимир Серафимович: Каплиця була на могилках. Маргарита: Ага. Володимир Серафимович: І і вже розібрали десь Я знаю. в 65тому чи в сьомому десь в таких роках розібравши звєз головою був колгосп і розібрали її. Бо люди не ходили до церкви. Маргарита: Нащо? Ну, в плані того, що тут вас одна церква ця була? Володимир Серафимович: А? Маргарита: Одна ця церква була? Володимир Серафимович: Одна одна одна. Тут і з Ромна, і з перекірка, як ми кажемо, ходили і і те, в забуже ще церква була, то вона ще й стоїть таки. Мілена: А чому цю церкву розібрали? От навіщо? Володимир Серафимович: Ну от навіщо? Щоб люди не ходили в церкву. Мілена: Ну, можливо церква якесь мала вплив на людей? Володимир Серафимович: Да. Мілена: А от ви ходили в церкву? Володимир Серафимович: А я ж і зараз хожу. Мілена: От яке було який був вплив на людей? Ну, в сторону держави чи що? Володимир Серафимович: Ставлення до держави, да, то держава прикажла всіові розібрати церкву,всіо. Мілена: А потім от, ну, релігія ж нікуди не пропала, люди ж вірили, так і вірять? Володимир Серафимович: І все рівно ходили там на могилки туди, там капелечка така була, ходили туди. Маргарита: А це церква була якої віри? Ну там греко-католицької, православної чи якої? Володимир Серафимович: Ні, ну православна. Православна. Маргарита: Православна. Знову ж таки, після того, як розібрали, ну от не знаєте, що потім сталось скажімо загалом з цим матеріалом? Володимир Серафимович: Ну з тим матеріалом позабирали, вивезли його сюди під гору, як ми кажемо. І те, там воно і те де розігнила. Мілена: А от батюшка, який був в церкві, от з ним що зробили? Він куди його діли? Володимир Серафимович: А батюшка батюшка був приїжджий. Маргарита: А звідки? Володимир Серафимович: Не знаю, не скажу, скільки він був, не скажу вам. Мілена: А люди от якось почали бунтуватися проти того, що розібрали? Володимир Серафимович: Ну то то то що то що люди бунтувалися, ну. Тоді боявся слово сказати, бо стали зараз. Мілена: Не на Сибір. Маргарита: На Сибір. Жах. А от що треба було такого зробити, щоб прям вислали? Володимир Серафимович: Що? Маргарита: Ну, що мала людина скоїти для того, щоб її ж на Сибір вислали? Володимир Серафимович: За що-небудь. Ти можеш і не ж не зробити. Тобі подале. І пошов. Маргарита: Ну, тобто самоправство в цьому займались ті, хто? Володимир Серафимович: Да, да. Маргарита: А це, ну, як українці були, чи хтось? Володимир Серафимович: Всякі були. Всякі були. То то таке діло було, шо вой. Бо бо я б це слово сказати. Мілена: А як в той час виглядали будинки? Може подвір'я подвір'я прикрашали люди? Володимир Серафимович: Ніхто не прийшов не крашав, так як було, так і є. Ну тобто більш така типу вас застройка, яка тут так? Да, ну то востроїлися во. Мілена: А от коли почали криші змінювати з соломи, ну на щось таке більш надійне? Володимир Серафимович: То десь в 70-х роках. Мілена: А чому от сюди так різко почали переходити? Ну завжди користувались соломою, а тут якась нова і вони почали такі. Володимир Серафимович: Ну соломою то знаєте, що не було, те ж горіла хата і згоріла хата. А давай появився шифер, бляха. Запоріжжя, то бляхою крили, то ж хата була бляхою крита ж. А бляхою крита, то поляки не те було, не палились, бо деякі я соломою, запалка підкинув і все. Мілена: А от що тут творилося під час війни? От в селі, наприклад, можливо десь якісь руйнування,можливо, ну, стріляли десь тут. Володимир Серафимович: Ох, стріляти то то. Стріляти то тут стріляли. І сім'ї вибивали, не те стріляли. Мілена: А от хто між собою стрілявся? Володимир Серафимович: Ну хто от? Ті і о, казали ми бульбаші. Маргарита: Як це правильно сказати? Володимир Серафимович: Стріляли. Маргарита: Ну, а потім як це пояснювалося, що от була, наприклад, родина, і вона зникла, ну, просто сказали, що от все розстріляли за щось? Володимир Серафимович: Да, да, да, от була отут во по-сосівськи була родина. Вся сім'я, і всю сім'ю взяли розстріляли. Мілена: А от можливо ви знаєте, чому так їх розстріляли? Можливо була якась прина? Володимир Серафимович: Ну хто знає? Маргарита: Добре, а можливо ви були знайомі з цими сусідами, якось комунікували, ну, ще до того? Володимир Серафимович: Не знаю, я я тут не жив. Мілена: А де ви жили? Володимир Серафимович: Я жив там в Мека-Мгайоли. Мілена: А чому сюди ви переїхали? Володимир Серафимович: Ну переїхав. Мілена: Ну от а чому воно була ж, напевно, якась причина? Володимир Серафимович: Була дівчина була. Маргарита: О, розкажіть, як познайомилися з дівчиною? Володимир Серафимович: Ну як познайомилися? Мілена: А от дружина ваша чим займалася? От ви в колгоспі працювали, а вона? Володимир Серафимович: Теж в колгоспі. Мілена: А познайомились тоже там? Володимир Серафимович: Да. Маргарита: Добре, а вона ким працювала? Володимир Серафимович: Вона де не працювала? І телятницею, і на дорозі робила, камінь грузила була, дорогу строїла. Маргарита: А чи були тут якісь, ну такі виокремлені, скажімо, ремесла, ну там, я не знаю,землеробство, щось, торгівля, рибальство? Можливо хтось рибу ловив і продавав? Мілена: Рибальство. Володимир Серафимович: Лапи ти ловили рибу. От рибаки продавали. То то самі люди. Мілена: А от де вони її продавали? Володимир Серафимович: А от і можете прийти купити, я можу прийти до них купити. Маргарита: Так вони десь тут продавали, чи їздили, можливо, в Любомль? Володимир Серафимович: Ні в дома. В дома. Мілена: А от їздив хтось в Любомль щось продавати, або базар якийсь там був? Володимир Серафимович: А є. Їздили що? Якщо зберуть масло, баба, о то на базар везе, то яйця. Мілена: А де був базар? Володимир Серафимович: В Любомлі. В Любомлі. Маргарита: Ага. Мілена: А можливо сюди він приїжджав, базар якийсь? Володимир Серафимович: А ні тут тут от недавно так старі базар. Ііщі. А так все їздили в Любомль. Маргарита: А от ті, хто їздили там, наприклад, можливо, вони ще розповідали якісь історії? Тобто,коли люди їздять, ну, між собою якось переговорюються, можливо в них там щось було, або, ну,приїжджали на таку більш війну? Володимир Серафимович: То то я не скажу, не скажу, що ні то є. Маргарита: Добре, а можливо ви чули, от чи ваші родичі там якісь особливі легенди чи історії якісь от такі? Володимир Серафимович: Мої родичі, мої родичі пороз'їжджалися. А куди вони роз'їжжалися? О. Одні в Сумській області. О. А одні в Германії, в Америці. Мілена: А чому вони так роз'їхалися? Була якась причина? Володимир Серафимович: Ну після в 39 році, як то сталін там став понімати, о, то дехто виїхав в Америку. Оскільки заборовок стала війна. Мілена: А от не було такого, що в Польщу на заробітки хтось їздив? Володимир Серафимович: Ні на на то нас не було такого. Ну то їздіть і зараз їздять на заробітки.Польщу. Маргарита: А от після того, як вона завершилась, як тут, ну, відбувалася відбудова, в принципі? Володимир Серафимович: А ні. Так що то нічого. Мілена: Ну от хати, які були зруйновані під час війни, от їх, ну, потрібно якось відбудувати, от що з ними робили? Ті зруйнували до кінця? Володимир Серафимович: Ну що старалися якось ставити, одремонтирувати чи чи нову ставити. Мілена: А от це робили самі люди чи, можливо, держава? Володимир Серафимович: Держава і пальця не моргнула. Мілена: А чому так було? Володимир Серафимович: Ну так було. Мілена: А от ви пам'ятаєте перехід з монет до талонів? Володимир Серафимович: Ні. Мілена: А от, можливо, пам'ятаєте тоді податки на фруктові на худобу та фруктові дерева? Володимир Серафимович: На на худобу податки були, да. Маргарита: А які? Володимир Серафимович: Ну платили це носили молоко накладали на корову все там таке те масло молоко носили. О. Мілена: А от куди це все носили? Володимир Серафимович: Ну тут був пункт такий на той пункт носили. Мілена: А з того пункту куди воно далі дівалось? Володимир Серафимович: В Любомль ввозили, а там десь на завод це отправляли. Мілена: В Любомлі правий завод був? Маргарита: Який завод? Володимир Серафимович: Маслоколотили там яєробляли, молоко. Мілена: А можливо ви знаєте, куди потім цю продукцію дівали з заводу? Володимир Серафимович: А з заводу то я що знаю, куди воно? По магазинах розвозили. Маргарита: А які магазини загалом були? Володимир Серафимович: А тут два магазини було всього. Залізний був і продуктовий був. Мілена: А от хто їх держав, можливо ви знаєте? Можливо вони були власники свої? Володимир Серафимович: А ні, ні, свого тоді не було все державне. За своє було забутися. То зараз та вони тримають свої магазини вроді. А тоді то зараз тебе куркулем обізчитали б. Мілена: От у вас була худоба, а от чим ви його годували? От де ви брали продукцію на те, щоб її годувати? Володимир Серафимович: Ох, нашої продукції море було. Мілена: А от де ви її брали? Володимир Серафимович: На лузі. На луг лух страшний. Аби ти не лінувався робити. Маргарита: Добре. Можливо, у вас якісь були, скажімо, от хутори пооблизу? Володимир Серафимович: Хутори? Ну тут хутор Мелвань був. О. Груська. Маргарита: Угу. Володимир Серафимович: От то саме ближче Гай от то того пусту. Мілена: А от хто там жив на тих хуторах? Володимир Серафимович: Ну люди жили. Мілена: А от потім вони з а де ці хутори зараз ділись? І вони є? Маргарита: Усі. Мілена: Там живуть досі? Володимир Серафимович: Та ще ще ще люди живуть. Мілена: А от можливо ви чули, що з хуторів раніше зганяли людей типу в село? Володимир Серафимович: Да, да, да, да, то то вже зганяли то преміня і пам'ять, а тут такий вже такий в 46-му. Де в 58-му, 52-му вже і зганяли всіх туда в село з хуторів. Мілена: А навіщо їх зганяли з хуторів? Володимир Серафимович: Ну та навіщо, щоб не крали. Мілена: А от з чого вони взяли, що люди на хуторах крадуть? Володимир Серафимович: Ну а по наблюдения нема. Зло а вже збивши і в ку і в одне колко, то вже іде друга боїться. Мілена: А от ви служили в армії? Володимир Серафимович: Да. Мілена: А от можете розказати, як ваша служба проходила, де вона була? Володимир Серафимович: О, я служвав страшне, не дай бог кожному таку службу. Мілена: Ну ви розкажіть, можливо комусь хочеться такої служби екстремальної? Володимир Серафимович: В мене служба була капітальна. Мілена: Ну от розкажіть. Володимир Серафимович: В мене ні отбоє, ні підйому не було. Мілена: А чому так не було? Володимир Серафимович: Напевно, бо погром був, ніхто не зачіпав. Мілена: Так у вас служба добре була? Володимир Серафимович: Да. В мене служба була капітальна. Мілена: А от як до вас люди відносилися, можливо якісь вам презенти давали, щоб ви їх краще годували? Володимир Серафимович: Нє, нє, нє, нє. Мілена: А де ваша служба проходила? Володимир Серафимович: Город Горки, город Городець. Я я вообще по командировках їздив. Мілена: Ой, а куди їздили? Володимир Серафимович: І в Грузії був пополнєнієм. Мілена: І що ви там в Грузії робили от в тій команді? Володимир Серафимович: Пополнєніє, солдат набирали в армію. Маргарита: А можливо окрім Грузії ще якісь там країни були? Володимир Серафимович: Ну був в Вєржеві учився в школи. В 6 місяців. Ржева, один, Ржев два там. Мілена: А скільки класів школи ви закінчили? Володимир Серафимович: Чотири. Маргарита: Ого. Мілена: А от була тут якась медицина? Маргарита: Медицина? Так. Володимир Серафимович: Ну там в армії їздити, то ж не було. Мілена: Ну в армії то зрозуміле діло, а тут в селі? Володимир Серафимович: А в селі ні, з нашої не було медицини. Мілена: А може вчителі? Вчителі був рідний брат учитель. А от можливо знахарі якісь були місцеві,якісь там травами чимось? Володимир Серафимович: Нє, нє, нє, нє, нє. Мілена: А от, ну добре, а якщо людина захворіла, куди вона їздила, чи що? Володимир Серафимович: Ну доктори були, доктори були, тільки ж понімаєш, до них було трудноступити до тих докторів. Маргарита: А хто ці доктори були? Ну, в плані вони Я їх не мав, не мав, не мав, не мав. Мілена: А от чому до них було так складно попасти? Володимир Серафимович: Колись доктори боялися самі за себе. Маргарита: А чому так? Володимир Серафимович: Ну то го, наладжували на їх пеньок. Вже сплашували. Мілена: А можливо вони підпільно працювали, щоб не сплачувати нічого? Володимир Серафимович: Ну бо вони і так і працювали, але вони працювали так по і боялися. Мілена: А от були й ті, кого здавали? От тих, кого зловили на гарячому, що ось ти лікуєш людину, ти щас будеш нам платити? Володимир Серафимович: Мого діда задарма злапали. Мілена: А от чого? Володимир Серафимович: І по нам сказали, що він вкрав жито. І злапали. Мілена: А куди його діли? Володимир Серафимович: Куди? А в нас же є озеро. Він там жив. О, і там і втопився. Маргарита: Жах. Сам втопився? Володимир Серафимович: Да. Мілена: А от можливо ще були такі випадки, що людина, щоб не отримувати покарання, щось з собою робила? Володимир Серафимович: Багато було так. Мілена: Ну, от які були такі причини? Володимир Серафимович: Які причини були? От якщо я щось на тебе казав, от дивися, причина. Мілена: Це так. Володимир Серафимович: І і зараз КГБ приїхало і забрало. Маргарита: Це людям настільки довіряли, що от просто ткнути пальцем в людину і її заберуть? Володимир Серафимович: Заберуть. Не знаю, ніхто не спітається. Мілена: А яка вигода від цього державі була? Ну якась була. Маргарита: Добре, а от якщо ви кажете, стільки людей тут розстрілювали чи щось вони самі собою робили, а потім тіла куди дівали з того всього? Ну може кладовище? Мілена: Ну, а кладовище, можливо тут якесь конкретно було чи просто десь по лісах, я не знаю? Володимир Серафимович: Отут темно у нас кажуть, там де була ж колись церква, о, там позакопували. Мілена: А от потім уже, як ну більш сучасна держава була, то можливо тіла кудись переховали? Володимир Серафимович: Переховали, да, переховали. Мілена: А куди? Володимир Серафимович: На кладбище. Мілена: А це за допомогою держави? Оці люди сказали? Володимир Серафимович: А дє, яка там держава? Люди самі перепохували. Держава вухом не била за за те. Маргарита: Ну, тобто вона все-таки ця держава більш забирала, але сама нічого не робила, так? Мілена: А от можливо ви помните п'ятирічку? Маргарита: Якусь з... Мілена: Перебудова, масштабне відбудовування... Маргарита: Ну, післявоєнні вже події там пізніше. Володимир Серафимович: Післявоєнні що там? Я ж кажу, в 48-році, як начався той колхоз, зганяли,то люди і по лісах ховалися, куди хочеш, щоб не не злапали. Все рівно лапали і закривали їх, і в колгосп записували і все. Хочеш, не хочеш, худобу забирали, що що мав, то забрали, геть. Мілена: А от, можливо, ви учас, ну, брали участь в перебудові, от можливо, когось запрошували там у Київ, в Харків, в великі міста такі відбудовувати країну? Володимир Серафимович: Ні, ні, ні, де не їздив. На роботу їздив так, по роботах, а так-то. Мілена: Можливо з родичів? Володимир Серафимович: На на великі заробітки не їздив. Мілена: А от можливо хтось із села, кого ви знаєте, їздив? Що от розповідав, що от я там то, там то був? Володимир Серафимович: Нє, щось в нас в селі не. Мілена: А от між собою яке було слово? Воно було дружнє, чи були якісь між собою... Володимир Серафимович: Раньше було дружно, зараз не дружні люди, а раньше дружні були люди. Мілена: А от як ця дружність проявлялася? Володимир Серафимович: Ну як проявилася? Помажеш бітуєш щось погано, так, чи що, сусід поміг. О,чим він погано, ти сусіду вгола, мені помігла. А зараз возьми, хай тобі хтось поможе. Мілена: Це було добровільно чи, можливо... Володимир Серафимович: Ні, то добровільно, ну люди мали якесь совість мали, війна до другого. Маргарита: Ну от ви згадували 46-й, 47-й... У них понімаєш, дивися, бачиш, молодежь такоє, о,зберуться чоловік десять, музика, співи, а тепер пройди по селі, де ти за музику почуєш, де ти співи ти й почуєш, ніде? А от, до речі, там за співи, а можливо у вас тут були якісь пісні такі, ну народні прям, що ходили і співали там, наприклад? Чи вірші розповідали? Володимир Серафимович: Ну ходили, колядувати ходили. Мілена: А от як у вас колядки проходили, якого дня вони були? Володимир Серафимович: На Різдво, перед Різдвом, ну на Новий рік, на Старий. Мілена: А можливо у вас якось святкували оці свята в загальному? Ну, окрім того, що ходили колядувати. Як? Володимир Серафимович: Да, да, да, святкували. Мілена: А от як святкували? Бо ну по-різному в усіх регіонах по-різному їх святкують. От можливо у вас якісь були свої такі Збирається родина збирається, святкують за столом. А от щедрівки у вас були? Володимир Серафимович: А? Мілена: Щедрівки? Володимир Серафимович: Да. Мілена: А от як вони у вас проходили, якого дня? Володимир Серафимович: Ну перед перед руком. Мілена: А от як вони проходили? Ви збиралися, щось робили, можливо Ну так, молодежь, молодежь і йшли просто по хатам там співали там. А от якщо брати такі більш великі, ну, праздники, як паска? Володимир Серафимович: Ну перед паскою то тоже вже ніхто не ніхто шикували паску пекли. Мілена: А от як у вас паски пекли? Можливо свої якісь були такі? От у нас, наприклад, не можна шуміти, коли пекти паску, щоб було не було сварки і було тихо в хаті. От можливо у вас щось подібне було? Володимир Серафимович: В нас четвер чистий четвер, в нас в четвер це паски пекли. Маргарита: Добре, а можливо, от більш традиційний такий купайла, у вас взагалі тут було щось подібне чи ні? Володимир Серафимович: Да. На на озері, на озері молодьож. Мілена: Ну, можливо вони там, я не знаю, забавки якісь проводили, ще щось? Володимир Серафимович: Да, да, да, да, бо хнали вогонь. Мілена: А от були такі люди, от так як папороть, цвіт папороті ходили шукати? Володимир Серафимович: Нє, нє, нє. Мілена: Ну, тобто вони просто святкували, що все-таки от ну такий період, а не конкретно. Володимир Серафимович: Да, да, такий святкували. Маргарита: Можливо, у вас якісь обряди тут були, загалом такі? Я не знаю навіть, як правильно це інтерпретувати, Боже. Володимир Серафимович: Обрядів таких не було. Мілена: Ну тобто просто тут звичаї проходили, там на свята чи ще щось? Володимир Серафимович: Нехай як на зелені свята, то худобубирали, кропили худобу, збирали худобу. Маргарита: А так таких От можливо ви нам хочете ще щось розказати, що ми у вас не спитали, але ви б хотіли з нами поділитись? От так, як жіночка казала, що тут якийсь прильот був, ну, щось взрив чи щось таке, напевно. Володимир Серафимович: Нє, нема що тут десь було те забув, вже ж же ж літа, що від них? Маргарита: А тут були якісь, е, ці, господи, грошові відносини? Не в плані, що тут було монети, талони,ще щось, ну там, і чи вони були? От яка валюта тут була там? Володимир Серафимович: Ну валюта була руская. Мілена: А яка? Володимир Серафимович: Ну зразу рублі були, а потом рублі і копійки, 1 копійка, 2 копійки, 3 копійки,5 копійок, 10 копійок, так і 25 копійок. Мілена: А от можливо щось змінилося після того, як Україна здобула незалежність у 91-му році? Володимир Серафимович: Було дуже змінилося чого. Мілена: А от що змінилося, якщо конкретніше брати? Володимир Серафимович: Стало лучше трошки. Мілена: А от в чому проявлялося? Володимир Серафимович: По магазинах появилося все, о, і харчі вже в магазин стали більше завозити. Мілена: Ну от, можливо, ще щось таке. Можливо, більш масштабне таке. Володимир Серафимович: О. Мілена: Ну, в плані держава, наприклад, почала допомагати відбудовувати якісь конкретні райони чи поселення? Чи не було такого, що вже Будівдовий не було. Володимир Серафимович: О. А населєння люди самі вже сталі ліпше заробити, о і те, і стали будуватися. Мілена: А от після безпосередньо там 91-го, можливо ви вже після того періоду кудись почали люди їздити от в сусідні країни заробляти? Володимир Серафимович: Ну в Польщу більшості бо. Мілена: Більше по Польщі. А от з ваших знайомих їздить хтось в Польщу на заробітки? Володимир Серафимович: О, зараз їздять, от сусідка їздить, о. Мілена: А от вона щось розповідає, як там в неї це все проходить? Володимир Серафимович: Нє, нє, не цікавлюся тим. Тільки, як я знаю, що як поїдеш робити, о, на роботу, то задарма поляк грошей не дасть. Мілена: Треба робити. Володимир Серафимович: На сусісні, читайте, їздять за за Польщу. Що на Польщу? Тут на пряму помаш 2 км. Мілена: А от ви казали, що там більша частина якихось артефактів погоріла, а, наприклад, що у вас такого було з того періоду, що от, ну, лишилось, так? Володимир Серафимович: Кого? Мілена: Артефакти, ну, типу монети, можливо Журнали якісь там ще щось? Володимир Серафимович: С боку то ж те що я ще був там, то теж малий. Мілена: А от можливо пам'ятаєте якісь, ну, знову ж таки, газети, книжки загалом, ну, в той період, от дитинства, наприклад? Володимир Серафимович: На до школи як до школи ходили? Маргарита: Ага, а на якій мові вони були? Володимир Серафимович: На українській. Мілена: На українській мові були. Добре, можливо, ну, знову ж таки, ще якась деталь маленька лишилась така, яку ви пригадали, просто ми не спитали? Володимир Серафимович: Нє, нє, нє, не межиться чогось. Мілена: Можливо, дружина ваша щось вам розказує, як у неї дитинство проходило? Володимир Серафимович: О! Нє. Мілена: А вона звідкіля сама? Володимир Серафимович: Хто? Дружина? З сусіднього села само. Мілена: Добре. Маргарита: Тоді ми вам дуже дякуємо за цю розповідь, за цю розмову загалом. Ви нам дуже багато корисного розповіли, нам дуже цікаво було послухати. Володимир Серафимович: Я ж кажу, дивіться, не дай Бог, так, як я прожив, то нікому не зичу. Маргарита: Все рівно дуже дякуємо.